Кілька годин з життя голуба

     Переді мною гарне дерево. Потрібно остерігатись котів - вони нехороші свині і чинять підло. О - група дівчат. Красиві дівчата так і виблискують своїми блискучими спідничками. Як же добре бути завбільшки з їхню туфельку! Гарні трусики. Не маєш чого поклювати? Ні? А жаль. Я вже подумав, що ти добра фея, на яку в мене не буде бажання випорожнюватись. Так-так, моє серце б'ється набагато частіше, ніж у тої красуні з гламурною нижньою білизною. І мені потрібно частіше дзьобати, ніж їй - людина може зжерти один хот-дог і бути ситою пів дня. Дівчина ще більше. А ще й з такою фігурою... Як же добре бути голубом. Сонечко, а тобі має бути холодно в таку погоду без трусів! 
     Дівчата гарні, але це Львів, а отже у таких
осіб поїсти не знайдеться - хіба що дури будуть жертвувати місяцями тренажерного залу заради того, щоб поїсти насіння в центрі міста. Перейду-но я до старшого покоління - у них хоча б труси на місці. У вас немає чого пожувати?... Хлібинка випала з мого дзьоба, а останній і взагалі відкрився в подиву - така горлиця мені перейшла дорогу,  що мій сім'яний пухирець у клоаці аж затрісся. Невже це ти, моя єдина? Подай свого дзьоба сюди. Яке ж в тебе пір'я доглянуте! О!.. на жаль, не єдина. Пардон, на іншому даху є ще одна красуня.
     А бодай його кіт нассе! Це просто протиприродно - дві людські особини, що вважають себе надто милими, вважають, що мають право цілуватись на моєму районі! Як же вони помиляються! Тут тільки я маю право дозволяти комусь цілуватись. Ти сплатив мито? Насіння є? Немає? Тоді, будь добрий, щезни з моїх очей! Отже ми вирішили посперечатись. Безсмертні ми, значить. Ні, так справа не піде. Де там найближча гілочка над цими молодятами? Хехе, тепер вони будуть знати. Дурні люди метушаться та кричать. Егееее.... дякую ще мали сказати. Через кілька сторіч з моєї помсти мармур буде. А вони - люди як люди. Їм легше відмовитись від великої мети, ніж від шкідливої звички.