Росія заборонила вїзд на територію більш, ніж 80 особами ЄС

     Марк Рютте, Прем'єр Нідерландів вважає, це реакцією на санкції ЄС проти Росії.
З громадян Нідерландів, у чорний список східного агресора попали два депутати, екс-прем'єр Бельгії та член Європарламенту.
      "Перелік громадян у чорному списку РФ поки що налічує в собі від 80 до 90 осіб. Це реакція на санкції Заходу проти РФ через анексію Криму", - заявив м. Рютте, та добавив, що на його думку, список зовсім безпідставний.

Любовний чотирикутник

     - Привіт, красуне!
     - Привіт...
     - Ти так мило сидиш на лавочці... як

тобі це вдається?
     - Не знаю...
     - Ти знаєш. Ти все прекрасно знаєш. В тебе дуже гарний смак. Тобі дуже класно вдалось підібрати тони, в гармонії до обличчя.
     - Дякую, - зашарілась дівчина, але продовжувала соромитись.
     - Ти знаєш, якщо зловити півня та вдало його запустити, він пролетить шістдесят дев'ять метрів у сторону заходу та залетить у найближчу відкриту кватирку, - востаннє бовкнув я. Насправді, мені не дуже подобається знайомитись із такими тихонями. Але - сьогодні виключення з правил. 
     - А ти смішний, - не витримала дівчина. Розкажи мені ще щось гарне.
     - Одного разу... - почав було я...

Роздуми в коледжі

      Спершу була шкйола. Потім прийшли справжні, дорослі думки - наче знову народився на світ. Пішов в універ, почав читати, чіхати маківку з розумним виразом обличчя та курити цигарки. Від них по цей день свербить горло - надто вони вже були "дорослими". В принципі, все життя після 18-ти років набирає зовсім іншого вигляду. До тебе починають звертатись на "ви", а сам починаєш більше поважати дівчат - про об'єм їхніх мізків можна говорити скільки хочеш, але сексу теж хочеться. Тож , мій великоголовий друже, зваж на це та люби їх. Але якщо розібратись - що в цьому житті має справжній сенс? Зовсім не в тому, щоб залізти туди, звідки виліз. На думку нашої мудрості (а мудрістю себе вважають наші любі викладачі), сенс життя полягає в тому, щоб бути розумним.

Кілька годин з життя голуба

     Переді мною гарне дерево. Потрібно остерігатись котів - вони нехороші свині і чинять підло. О - група дівчат. Красиві дівчата так і виблискують своїми блискучими спідничками. Як же добре бути завбільшки з їхню туфельку! Гарні трусики. Не маєш чого поклювати? Ні? А жаль. Я вже подумав, що ти добра фея, на яку в мене не буде бажання випорожнюватись. Так-так, моє серце б'ється набагато частіше, ніж у тої красуні з гламурною нижньою білизною. І мені потрібно частіше дзьобати, ніж їй - людина може зжерти один хот-дог і бути ситою пів дня. Дівчина ще більше. А ще й з такою фігурою... Як же добре бути голубом. Сонечко, а тобі має бути холодно в таку погоду без трусів! 
     Дівчата гарні, але це Львів, а отже у таких

Бідний щур

     Нестримні злість та страх, розбавлені із втомою після роботою чекали бідну Йозетту на порозі свого дому. ЇЇ очі, що випромінювали страх, блукали по холодних стінах старого під'їзду у пошуках хоч якоїсь розради.
     - Скільки живу,у таких ситуаціях ще не була. Хто ж тут повинен допомогти?
Але нічого не було. Тільки здоровий жирний щур самозакохано розпростерся на килимку біля дверей бідної дівчини. Остання ж не тільки недолюблювала довгохвостих, а й нафантазувала у своїй голові стільки всього, що на цей момент можна зняти короткометражний фільм жахів. Усі страхи та фобії вилізли зараз. Мокрі долоні судорожно набирають номер рятівної служби. Щур же мирно потягувався та чіхав двома лапками обличчя, наче звичайний хом"як.
- Рятуйте, загибаємо, щур, квартира, смерть.... - із схлипуванннями переривчасто кричала Йозетта в слухавку. - Помремо, сонна артерія,

Приваблива красуня

     Прекрасний ранок вражав своєю весняністю. Настрій був хорошим, незважаючи на повітряні ями півгодинної давності. Напевне, це тому, що незначні коливання літака нагадували такі рідні спогади про українські дороги. Жирний полісмен кивнув на нас прискіпливим оком. Не дай Боже попасти до його рук! Невже тут усі такі?  Це Вашингтон, і ми вже тут.
     - Вже шість років я тут працюю... нічого не змінилось.. Хлопець... іншого життя... кімната. Ой! Я це вголос?
     - Так, я майже все чув. - Долинув беземоційний голос, відбитий стінами великого холу - Досить базікати до себе, сьогодні повинні поселитись троє відвідувачів з-за кордону. Підготуй їм номер.
     - Вже йду, - винувато озвалась тендітна дівчина, яка ще недавно картала себе за своє беземоційне перебування в такому, остогидлому їй, закладі.

Безвихідь у виборі

     Один відомий студент підійшов до мудреця з питанням :

-                     Скажи мені, мудрий старче, варто мені одружуватись, чи ні?

-                     Роби що хочеш – все одно пожалієш.

     І знову сон. І знову ранок. Така ж картина, що й кожного дня. Біля мене – те саме обличчя, що вже три роки прокидається зі мною на тому ж ліжку. Я прокинувся. Для чого?

-                     Хочеш кави, котику? – Промовило сонне обличчя.

-                     Так, дякую.

     Вона хороша, але – дуже однакова. Чи це я просто вибагливий?

     Робота не віщувала нічого доброго. Рутина, розбавлена хіба що… Ні, це вже не рутина. Які ж вона цікаві бісики пускає в мою сторону…

-                     Як тобі вдається так мило робити собі каву?

-                     Це чарівна кава, - відповіла дівчина – вона заставляє очі сяяти.

     Так ми познайомились. Вона знала про те, що в мене – дівчина, і навряд чи остання зникне. Тим не менше, ми класно проводили час. Здебільшого, вечори були найкращі. 

Тоталітаризм на день

     1963 рік. Чому я тут? Напевне, я вчора занадто багато думав про нього, щоб не потрапити у цей цікавий час. Цікавий? Мало хто знає про те, що тоді була дуже коротка та цікава окупація. Австрійський диктатор Клавдія, про яку так багато в той (але не в наш) час писали, вирішила захопити все.

     Мене поселили у модернізованому готелі. Точніше у дечому, зробленому із приміщення моєї роботи - якимось чином перемістилась навіть стаціонарна сигналізація, хоч електромережа працювала із перебоями.
     Світла не було, тож я вирішив прогулятись по сумних вулицях міста. Невже вона така страшна? Ніде не видно трупів. Озеро манить холодом. Під ним електростанція. Школа, у якій не вчаться діти. Там склад боєприпасів. Два кольорові буклети біля школи. Це були правила етикету Нового Світу. Невже це все, чим живе зараз школа? Дивний годинник у мене на руці. Стежка, що веде мене додому. Зворотній відлік на циферблаті. Маленька дівчинка дивиться на мене благальними очима. Залишилось сім годин. До чого?
     - Привіт, - звернувся я до голубоокого створіння.
     - А у тебе красивий піджак.

Загадкове знайомство або сльозлива історія

     Трамвай. Вечірнє місто. Сон... Ми удвох гуляємо цілу ніч невідомими вуличками. Які ж солодкі твої губи! Вони так і манять до себе своїми червоними барвами. 

     Трамвай. Сон. Втомлений після навчання день. Ти біля мене - відганяєш страх. Яка ж жорстка твоя щетина! Я просто тану в твоїх руках. 

     Як же тебе звати? Таких метеликів у животі в мене ще ніхто не поселяв, як це зробила ти. Ми стоїмо перед моторошним мостом, наші ноги омиває річка. У тьмяному місячному світлі виблискує твоє ім’я, вишите на куртці - Джейн. Чому ми раніше не бачились? Твоя грайлива посмішка. Хочу її бачити знову і знов.

     Ай! ти кинув мене в річку! Ти хоч знаєш, куди ми пливемо? Бурхливі хвилі нас підхопили і несуть чортзна-куди. Хай буде. Мені добре з тобою. Тільки... Я не відчуваю мокроти води. Чого б це?

     Ми так ніжно пливемо. Чому ми ще одягнуті? Холодно. Що ж мені ще робити, як не складати планів на майбутнє? Вилізаємо. Ходи, мала, до старого покинутого замку. Подейкують, що в цьому замку мешкав багатий лорд, який полюбляв свинину та невинних дівчат. Кожного тижня до нього в ресторан приходили різні панянки та красуні зі своїми чоловіками. Багатій же, вдаючи із себе порядного чоловіка, затягував їх сім’ями у нетрі палацу, де його найманці знімали скальпи з чоловіків, а на жінок пан Дарош одягав темні маски, що не дозволяли їм дихати. Після цього він, упродовж кількох хвилин, завзято гвалтував бідних дівчат. Напевне, цим він компенсував свої проблеми зі швидким спусканням. Отже, там повинно бути ще безліч цікавих штуковин. Йдемо!